Наркологічна клініка «Мед-Детокс» Хмельницький, вул. Трудова, 1+38 (098) 800 17 08 24/7

Оберіть свою мову

Запійний алкоголізм: чим відрізняється від щоденного пияцтва і як його лікують

Лікар розмовляє з пацієнтом після виведення із запою в клініці

Запійний алкоголізм відрізняється від щоденного пияцтва ритмом: людина кілька днів або тижнів п'є майже безперервно, потім настає період тверезості, після якого все повторюється. Лікують його поетапно: спочатку безпечно виводять із запою і проводять детоксикацію, потім працюють із тягою та причинами зривів, щоб наступний запій не почався.

Зміст статті (розгорнути)
  1. Що таке запійний алкоголізм
  2. Справжній запій і псевдозапій: у чому різниця
  3. Чим запійне пиття відрізняється від щоденного пияцтва
  4. Як розвивається цикл запою
  5. Світлі проміжки: чому тверезість між запоями оманлива
  6. Стадії запійного алкоголізму
  7. Чим небезпечний самостійний вихід із запою
  8. Коли викликати швидку: 103 або 112
  9. Як лікують запійний алкоголізм: від виведення до профілактики зривів
  10. Що може зробити родина
  11. Переваги звернення до «Мед-Детокс» у Хмельницькому

Родичі часто помилково вважають запійного родича «не алкоголіком», бо між епізодами він тиждень або місяць не торкається спиртного, ходить на роботу і обіцяє, що більше такого не буде. Насправді саме ця чергуваність і є ознакою залежності, яка прогресує.

Що таке запійний алкоголізм

Запій означає багатоденне вживання алкоголю, коли людина п'є щодня, часто з ранку, підтримуючи певний рівень сп'яніння, і не може зупинитися з власної волі. Запійна форма алкоголізму описує залежність, за якої такі епізоди чергуються з періодами відносної або повної тверезості.

У Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) для цього є окремий код: 6C40.21 «Алкогольна залежність, поточне вживання, епізодичне». Його ставлять, коли протягом останніх 12 місяців залежність проявлялася періодами інтенсивного пиття з проміжками утримання. Якщо ж людина п'є щодня або майже щодня принаймні останній місяць, використовують код 6C40.20 для безперервного вживання. Тобто з погляду класифікації обидві форми є однією хворобою, яка відрізняється лише характером вживання.

Американський дослідник Елвін Джеллінек ще в книзі «The Disease Concept of Alcoholism» (1960) виділяв кілька типів алкоголізму. Серед них тип «гамма» з втратою контролю, коли періоди пияцтва змінюються непомітними на вигляд проміжками, і тип «епсилон», за якого людина місяцями не п'є, а потім зривається у кількаденне неконтрольоване вживання. Сучасна наркологія цю типологію як діагноз не використовує, але вона добре пояснює, чому запійний алкоголік може роками вважати себе здоровим.

Справжній запій і псевдозапій: у чому різниця

У вітчизняній наркології розрізняють два види запоїв, і ця різниця допомагає лікарю оцінити стадію хвороби.

Псевдозапій пов'язаний із зовнішніми обставинами. Людина починає пити на вихідних, у відпустку, після зарплати чи свята, а закінчує теж через зовнішню причину: скінчилися гроші, треба виходити на роботу, втрутилася родина. Під час такого епізоду вже є похмільний синдром, тому вранці людина «поправляється», і пиття затягується на кілька днів. Псевдозапої характерні для другої стадії алкоголізму.

Справжній запій починається без явного приводу. За кілька днів до нього змінюється настрій: з'являється дратівливість, тривога, безсоння, пригніченість, а потім непереборна тяга. Закінчується такий запій уже не з волі людини, а тому, що організм перестає переносити спиртне: виникає блювання навіть від невеликої дози, слабкість, відраза до алкоголю. Справжні запої типові для третьої стадії, коли переносимість алкоголю вже знижена.

Межа між двома видами не завжди чітка. Буває, що епізоди, які починалися як псевдозапої, з роками змінюються справжніми, а проміжки між ними скорочуються.

Чим запійне пиття відрізняється від щоденного пияцтва

При щоденній формі людина п'є регулярно, часто помірними дозами, і майже ніколи не буває повністю тверезою. Вона може зберігати працездатність, але без алкоголю почувається погано, тому підтримує постійний рівень етанолу в крові. Тяжкі прояви абстиненції в такої людини часто з'являються саме тоді, коли вона раптово припиняє пити, наприклад через госпіталізацію з іншої причини.

При запійній формі навантаження на організм концентроване: за кілька днів людина отримує дози, які при щоденному пиятстві розподілилися б на тижні. Майже не їсть, мало спить, втрачає рідину й електроліти. Тому вихід із кожного запою дається важче, ніж ранкове похмілля у «щоденного» алкоголіка, а ризик гострих ускладнень вищий.

Ще одна різниця соціальна. Людина з щоденною формою поступово втрачає роботу і зв'язки, а запійний пацієнт може довго зберігати зовнішнє благополуччя. Через це родина і він сам відкладають звернення до лікаря, поки запої не стануть частішими і довшими.

Психотерапевт працює з пацієнтом над профілактикою зривів

Як розвивається цикл запою

Більшість запоїв проходять схожі фази, хоча тривалість кожної в різних людей відрізняється.

  1. Передвісники. Напруга, сварки, порушення сну, думки про алкоголь, які людина намагається відганяти. Іноді близькі помічають цей стан раніше за самого пацієнта.
  2. Початок. Перша доза, після якої кількісний контроль втрачається. Часто людина щиро планує «випити трохи».
  3. Розгорнутий запій. Пиття вдень і вночі невеликими порціями, щоб не наростали тремор і тривога. Їжа відходить на другий план, сон уривчастий.
  4. Виснаження. Організм перестає приймати алкоголь, з'являються блювання, слабкість, перебої в роботі серця. На цьому етапі людина хоче зупинитися, але сама вже не може без тяжкої абстиненції.
  5. Вихід. Найнебезпечніший період, якому присвячено окремий розділ нижче.

Світлі проміжки: чому тверезість між запоями оманлива

Світлим проміжком називають період між запоями, коли людина не п'є. Він може тривати від кількох днів до кількох місяців. Багато пацієнтів у цей час почуваються добре, відмовляються від допомоги і щиро вважають, що контролюють ситуацію.

Проте світлий проміжок не означає одужання. Тяга нікуди не зникає, вона лише тимчасово слабшає. На неї накладаються наслідки попереднього запою: порушений сон, тривожність, знижений настрій, проблеми з пам'яттю та концентрацією. Ці стани самі по собі підштовхують до наступного епізоду.

Для лікування світлий проміжок, навпаки, зручний момент. Людина твереза, здатна обговорювати своє становище, проходити обстеження і брати участь у психотерапії. Якщо чекати, поки «знову почнеться», розмова відбуватиметься вже в гіршому стані.

Стадії запійного алкоголізму

У традиційній для вітчизняної наркології моделі алкоголізм проходить три стадії. Запійна форма вписується в неї так.

На першій стадії ще немає фізичної залежності. Зростає переносимість, людина втрачає контроль над кількістю випитого, з'являється психологічна тяга. Епізоди надмірного пиття трапляються, але без вираженого похмільного синдрому.

Друга стадія пов'язана з появою абстинентного синдрому. Похмілля «лікують» алкоголем, і саме так формуються псевдозапої. Переносимість досягає максимуму, змінюється характер: дратівливість, брехливість, перепади настрою. Починаються проблеми в сім'ї та на роботі.

На третій стадії переносимість падає, людина п'яніє від менших доз, а запої стають справжніми, з виснаженням наприкінці. Наростають ураження печінки, підшлункової залози, серця, нервової системи, змінюються пам'ять та інтелект. Світлі проміжки скорочуються, а вихід із кожного запою стає тяжчим.

Темп переходу між стадіями індивідуальний. Він залежить від кількості й частоти вживання, віку, супутніх хвороб, спадковості та інших чинників, тому за кількістю років пиття стадію точно визначити неможливо.

Чим небезпечний самостійний вихід із запою

Найчастіше родина намагається впоратися вдома: забирають спиртне, дають воду, таблетки «від серця», заспокійливі. Проблема в тому, що різке припинення пиття після кількох днів запою запускає синдром відміни, і він може розвиватися непередбачувано.

За даними довідника MSD Manual, перші симптоми відміни (тремор, пітливість, головний біль, нудота, слабкість) зазвичай з'являються приблизно через 6 годин після останньої дози. Судомні напади можливі в проміжку від 6 до 48 годин. Алкогольний галюциноз зазвичай починається через 12-24 години, а алкогольний делірій («біла гарячка») зазвичай розвивається через 48-72 години після початку відміни і може бути смертельним.

Самолікування додає власних ризиків. Поєднання алкоголю, що ще залишається в крові, із заспокійливими або снодійними може пригнічувати дихання. Спроби «зменшувати дозу поступово» вдома зазвичай закінчуються продовженням запою. До того ж у людей із хворобами серця, діабетом, гіпертонією, епілепсією або після черепно-мозкових травм ускладнення виникають частіше.

Саме тому виведення із запою в клініці або під наглядом лікаря вдома безпечніше за домашні способи: лікар оцінює ризики до того, як вони реалізуються, і змінює тактику, якщо стан погіршується.

Чоловік після запою за кухонним столом, поруч стурбована дружина

Коли викликати швидку: 103 або 112

Деякі стани потребують невідкладної допомоги, а не планової консультації. Телефонуйте 103 або 112, якщо в людини під час запою чи після нього:

  • судоми або втрата свідомості;
  • сплутаність свідомості, людина не впізнає близьких, не розуміє, де вона;
  • галюцинації, сильне збудження, марення переслідування;
  • біль у грудях, задишка, виражені перебої серцебиття;
  • блювання з кров'ю або кольору кавової гущі, чорний кал;
  • висока температура разом із тремором і пітливістю.

До приїзду бригади не залишайте людину саму, покладіть її на бік, якщо вона непритомна, і не давайте ні алкоголю, ні ліків «на власний розсуд».

Як лікують запійний алкоголізм: від виведення до профілактики зривів

Лікування починається з консультації. Лікар з'ясовує, скільки триває запій, скільки людина пила, які є хронічні хвороби, чи були раніше судоми або делірій, які спроби лікування вже робилися. Від цього залежить формат: амбулаторно, вдома з виїздом лікаря або в стаціонарі. Вдома допомогу надають лише тоді, коли стан це дозволяє, а за високого ризику ускладнень безпечнішою є клініка.

Перший етап полягає у стабілізації. Сюди входять виведення із запою, детоксикація, інфузійна терапія та медикаментозна підтримка, яка зменшує інтоксикацію, полегшує тремор, тривогу, безсоння і знижує ризик небезпечних реакцій. Склад і обсяг процедур визначає лікар за фактичним станом, однакової схеми для всіх немає. Після процедур стан пацієнта оцінюють повторно, щоб вирішити, чи потрібен подальший нагляд.

Виведення із запою саме по собі залежність не лікує. Воно знімає гострий стан, після якого без подальшої роботи наступний запій лише питання часу. Тому повноцінне лікування запійного алкоголізму продовжується протирецидивним етапом.

Протирецидивне лікування спрямоване на те, щоб світлий проміжок перетворився на стійку тверезість. Залежно від ситуації лікар може запропонувати медикаментозну підтримку, кодування як один з етапів програми або тривалий стаціонарний нагляд. Кодування не замінює лікування і саме по собі не прибирає причин, через які людина зривається.

Психотерапія працює якраз із цими причинами. Психотерапевт допомагає розпізнавати передвісники запою, ті самі зміни настрою і сну за кілька днів до зриву, і заздалегідь мати план дій. Окремо опрацьовують стрес, тривогу, конфлікти в сім'ї, звичку «вимикатися» алкоголем від проблем. За потреби до лікування долучається психіатр, якщо запоям супроводжують депресія чи тривожний розлад.

Для частини пацієнтів наступним кроком стає реабілітація. У «Мед-Детокс» вона проходить чотири етапи: стабілізація фізичного стану, усвідомлення (розбір історії залежності, тригерів і власної мотивації), навички (як справлятися зі стресом, тягою і конфліктами без алкоголю) і повернення (план на перші місяці після виписки, контрольні зустрічі, підтримка родини). Поєднуються індивідуальна психотерапія, групові заняття і робота з близькими. Тривалість кожного етапу визначає лікар після діагностики: в одних випадках достатньо стабілізації й кількох консультацій, в інших потрібна довша робота.

Що може зробити родина

Близькі зазвичай першими помічають наближення чергового запою. Варто домовитися з лікарем або психотерапевтом заздалегідь, у світлий проміжок, а не в розпал кризи. Родичі можуть прийти на консультацію самі, навіть якщо залежний поки відмовляється: фахівець пояснить, як говорити з ним, які аргументи працюють і як не підтримувати хворобу ненавмисно, наприклад покриваючи прогули чи сплачуючи борги.

Не варто вести переговори з людиною в стані сп'яніння, погрожувати, ховати спиртне чи підмішувати препарати в їжу. Це руйнує довіру і може бути небезпечним для здоров'я.

Переваги звернення до «Мед-Детокс» у Хмельницькому

«Мед-Детокс» є клінікою сучасної детоксикації за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 1. Клініка працює за ліцензією МОЗ України № 899/23/М від 31.03.2023, а сайт заявляє 20 років досвіду в лікуванні залежностей.

Звернутися можна анонімно. Стаціонар і медичний нагляд працюють цілодобово, а якщо стан пацієнта дозволяє, лікар може виїхати додому. Маршрут лікування в клініці будується так: первинна консультація і диференційна діагностика, потім індивідуальний план лікування, психокорекція і робота з мотивацією, а далі ресоціалізація і підтримка після основного курсу. Окрім виведення із запою та детоксикації, у клініці є кодування, лазерне кодування, консультації психотерапевта, реабілітація алко- і наркозалежних та допомога родичам залежних.

Якщо запої повторюються або близька людина зараз у запої, зателефонуйте до «Мед-Детокс» за номером +38 (098) 800 17 08 або залиште заявку на сайті, щоб лікар оцінив стан і запропонував безпечний формат допомоги.

Близька людина відмовляється від лікування?

Розкажіть лікарю про ситуацію. Підкажемо, як говорити з близьким, як поводитися родині і що робити, якщо стан погіршується.

Соцмережі та месенджери

Подзвоніть нам
+38 (098) 800 17 08
Мова

Оберіть свою мову